переосмислення гріхопадіння Адама і Єви . Дотик Бога

Перше, що спадає на думку, коли чуєш про праотців людства - Адама і Єву це гріхопадіння.. Але якщо розглянути цю подію з іншого боку, як певний іспит, котрий має вказати на навернення до Всевишнього, адже згадавши слова з книги пророка Йова, котрий був набожним чоловіком, що сам Господь був задоволеним ним, але ж сатана сказав, що в нього немає ніяких випробувань та перешкод, щоб вірити та служити, тому так може кожен.
Отож, гріхопадіння виступає також як урок, випробування, задля пошуку спокути та навернення до Господа. Звідси і перша назва моєї дипломної роботи “Спокута первородного гріха” котра має на меті відобразити пошук шляху до Отця, після гріхопадіння.
Сама форма ікони має значення, адже коло символізує духовну повноту та в цьому випадку ще рух, що нагадує з буддійських та індійських вірувань - коло сансари, яке містить у собі значення зміни з одної форми життя у іншу, шляхом переродження. Отож зміна стану та форми, що і відображає шлях спокути, від сотворення, прийняття плоду пізнання, виганяння з Едему, молитви - спокути, усвідомлення біля Розп'яття та до спасінням через Христа.
Головним композиційним елементом стало - дерево. Адже, дерево має глибоке символічне значення, як в іконописі, так і загалом у різних віруваннях світу.
У композиції дерево уособлює також дуальність, як дерева “пізнання добра і зла”, на це вказують присутність темних гілок того ж дерева.
Події відбуваються по сфері зліва на право до верхньої частини композиції. Під деревом зображений Ангел, котрий має великі крила, які ніби відділяють Едем від інших елементів композиції. У тій композиції відбувається сотворення Єви, десниця Божа тримає Єву, Адам у цю мить спить та в цей же момент Адаму вказується його Творець, це відображено через його дотик до вінця творіння, де написано “ СЛОВО БОГ”.
Далі по композиції відбувається вигнання з Едему та вже наступна сцена - Адам та Єва біля Розп'яття Христа. У цьому випадку Розп'яття, окрім прямого значення жертви, має ще символічне, як розп'яття внутрішнє у середині Адама та Єви, їхня спокута перед ним. Є такий вислів - “не дивись на дрібність гріха, дивись на велич Того, кого ти насмілювався не послухати” і ці слова відображають стан Адама та Єви біля Христа. А також Розп'яття Христа уособлює та вказує той шлях повернення до Господа. Це, що стосується композиції у колі на дошці.
Стосовно другої частини назви роботи котра називається - “Дотик Бога”. Ця частина роботи відділяється від основної композиції і на те є важливий аргумент, адже відображається прийняття плоду пізнання Адамом та Євою, а також піднімання їхніх душ з аду, що і символізує момент дотику Бога. Ця композиція зображена на склі, що надає відчуття невагомості, ніби у повітрі та цей момент простору між іконою на дереві та на склі є символом, що вказує на позачасовість подій (події, котрі відбуваються за межами часу).
Загалом у іконі присутні два кольори та їхні відтінки. Основні є чорний та золото. Хоча чорний зазвичай сприймають негативно, пов'язуючи з ним нечисть, траур, проте на Сході він уособлює чистоту, досконалість та добро. У цьому випадку він ще, символізує космос божественної присутності, як відомо тінь - Божа благодать (знаходитися у тіні Бога - бути захищеним та спокійним) та глибину неосяжності. Золотий колір, як відомо також має протиріччя, у цьому світі це згубна річ для душі, що означає багатство матеріальне. Та з точки зору духовності золотий колір уособлює чистоту божественного пізнання та духовного багатства, символ святості та сонця. Отож, ці кольори повністю виконують свою роль у цій іконі.